Помітно збільшилась кількість звернення на консультацію підлітків, які за допомогою порізів рук стараються справлятись з своїми переживаннями. З часом ніби й все пройшло і стало на свої місця та одним порізом все не закінчується, кількість шрамів росте як на тілі так і в душі.
Разом з автоагресією часто помітними стають депресія або невроз, прояви яких батькам важко пропустити. Звичайно, така поведінка може бути й наслідком психічної хвороби, особливо якщо дитина чує голоса чи має галюцинації, але зараз ми про інші випадки.
Не маючи підтримки від батьків чи друзів, часто ці діти самотні, вони залишаються з своїми проблемами сам на сам. Там де хочеться кричати, що є сили, вони мовчать і це напружує. Можна припустити скільки енергії йде на утримання в собі цього БОЛЮ. Попросити допомоги їм страшно, та навіть, якщо і дозволять собі це зробити, за класикою жанру, їх не розуміють. Тоді в душі пустота кричить до нестями і підліток знов наносить собі рану. «Є біль, йде кров. Я живий…»
Автоагресивну поведінку часто викоритовують підлітки із заниженою самооцінкою. Ті хто не дуже товариський, надто ідеалізує інших та обезцінює себе.
Тривожними фактами для батьків можуть бути:
- збільшення кількості шрамів на руках чи ногах
- плями крові на одязі
- дитина почала все частіше носити одяг з довгими рукавами, закривати все тіло, не залежно від погоди
- збільшилось бажання бути на самоті…
Чим раніше звернуться за професійною допомогою, тим краще.
Не буду стверджувати, що допомогти підліткові за 1 консультацію реально. В кожному випадку є свій період змін, пошуку нових шляхів виходу, нового місця для хвилюючих переживань. Робота з психологом допомагає підлітку зрозуміти, що з ним відбувається і що робити далі з цими емоціями.
Психолог Лисевич Марія Петрівна
Коментарі закриті.