Сучасне суспільство диктує нам свої правила життя. Раніше, жінка часто грала роль берегині вогнища, тепер вона прагне до незалежності від свого оточення та сім’ї… В цьому є свої переваги та недоліки..
Натрапивши на притчу про таку жінку, я вирішила дати можливість кожному зробити свої висновки, а може й змінити щось у власному житті.
Отже, жила – була Абсолютно Незалежна Жінка .
Близько року тому вона стала такою – Абсолютно Незалежною і дуже цим пишалася . Перестала спілкуватись з подругами, тому що не хотіла залежати від них. Щоранку прокидалася від дзвінка будильника і ніколи не ніжилась в ліжку. Їй було все одно, пити каву чи чай. Вона довго боролась із залежністю від кофеїну і перемогла її. Одразу викинула із свого раціону все солодке, калорійне і не корисне. Тому вранці вона пила воду і їла несолодку, і несолону вівсянку.
Незалежна Жінка байдуже ставилася до шопінгу – і ніхто не посмів би дорікнути її в тому, що через блискучу ганчірку вона здатна втратити голову. Та що там шопінг! Не втрачала голову і від чоловіків. З тих пір, як прогнала свого коханого (адже мало не потрапила в залежність і від нього), пройшло вже багато місяців.
Абсолютно Незалежна Жінка відчувала, що ще трохи – і вона стане Ідеальною.
Та одним суботнім ранком за її дверима почувся шум. Вона відчинила, на порозі стояла Кішка, яка похитувалась від втоми.
– Ти ? ! Але … Як же ? Триста сорок кілометрів!
– Я йшла рік, – увійшовши в дім, Кішка знесилено притулилася до ніжки крісла.
– Навіщо ?
– Скучила, – підняла очі Кішка – Я не можу жити ні без тебе, ні без нашого будинку, ні без нашого чоловіка. До речі, де він ?
– Але ж, я відвезла тебе до тітки в село … Ти не образилася ?
– Спочатку так, – зітхнула Кішка – Але потім пробачила, я ж розумію: ти так хотіла стати незалежною …
– І стала! – голос Жінки раптом зрадницьки здригнувся .
– Що ж, вітаю, – прошепотіла Кішка – Я відпочину день-два і повернусь назад.
Вночі Жінка, здригнувшись, відкрила очі – вона завжди прокидалася від незрозумілого відчуття порожнечі в грудях. Біля серця було холодно – немов хтось всередині включив вентилятор. За звичкою вона простягнула руку до заспокійливих таблеток – і натрапила на теплу шерсть . Кішка м’яко протопала по ковдрі та мурликаючи лягла під боком і незабаром холодний вентилятор в грудях зник.
Минуло три дні. Жінка прокинулася. Півгодини поніжилась в ліжку, потім помчала на кухню, смакувати найміцнішу каву з чорним шоколадом. Потім вона потягнулася до мобілки і сказала своєму улюбленому чоловікові найважливіші слова : «Я тебе дуже кохаю… Коли зустрінемось? …Чекаю… » таких дзвінків вона зробила вчора багато. Потім домовилась зустрітись із подружою в кафе.
І тут побачила Кішку, яка сиділа біля дверей.
– Випусти мене, будь ласка, – попросила та.
– Ти йдеш? ! – В очах Жінки заблищали сльози – Але тепер я не зможу без тебе!
– Заспокойся – мовила Кішка – я просто йду погуляти, скоро повернуся. І не зачиняй, будь ласка, дверей. Адже незалежність – це зовсім не відсутність залежностей, як тобі здавалося. Це – знання того, що двері відкриті. А ще – це щастя від того, що в тебе є хтось, до кого ти готова йти пішки триста сорок кілометрів…
Кішка вийшла за поріг, підбадьорливо посміхнувшись Абсолютно Нормальній Жінці.
(підготувала психолог Лисевич М.П.)